Ми продовжуємо цикл матеріалів про мешканців громади, які попри війну залишилися працювати, підтримувати інших і не закрили свої справи.
Герой цього матеріалу — В’ячеслав Дубовой, власник магазину одягу FREEVER на вул. Шевченка, 18. У цій сфері він працює вже 17 років. Ми зустрілися з ним, щоб дізнатися, як сьогодні функціонує бізнес у складних і часто тривожних умовах війни.
«За освітою я юрист, працював у різних структурах, але це не моє. Торгівля — це творчість. Тут я себе знайшов», — ділиться підприємець.
Вʼячеслав розповідає, що починав у 2009 році з невеликого магазину, де продавав спортивний одяг з Туреччини, поступово розвивався, шукаючи можливості для зростання і у 2013 році знайшов партнерів, з якими працює і досі.
Перші місяці повномасштабної війни стали серйозним випробуванням. Страх, невизначеність і постійна небезпека змусили тимчасово зупинити роботу.
«Ми на місяць повністю призупинили бізнес. Бачили, що відбувається, було не по собі. Ринки горіли, ми як миші сиділи вдома, місяць не виходили, тому що бомбили по узбережжю. Відчувалося дуже сильно, люди були непідготовлені. Зараз летить — ти вже чуєш і розумієш, де летить і де зіб’ють», — згадує він.
Згодом роботу вдалося відновити. За словами підприємця, стало помітно, що люди поступово повертаються до життя, і бізнес почав рухатися далі. Війна змінила все — і повсякденність людей, і умови ведення бізнесу. Підприємець зазначає, що зараз доводиться розраховувати передусім на себе: підтримки майже немає, частина партнерів відійшла через складні обставини, інші — виїхали.
«До війни всі жили розслаблено — був завтрашній день, зараз його немає. До вечора дожили — дякувати Богу. Вранці прокинулись — і добре. Тому рухаємося швидко, коротко і впевнено», — ділиться він.
Однією з найбільших проблем, за словами підприємця, стало зменшення кількості клієнтів, бо з міста виїхав майже весь середній клас — близько 80% платоспроможного населення. Зараз на вулицях переважно діти та пенсіонери. А молодь 17–18 років батьки вивозять за кордон, бо бояться.
Ще одним фактором, який вплинув на роботу бізнесу, стало закриття пляжів.
«Море закрили повністю, і незрозуміло чому. В Одесі все відкрито, люди гуляють по пляжах, а в липні Південний взагалі мертвий — на вулицях нікого, всі роз’їжджаються по дачах», — каже В’ячеслав.
Окремим викликом стали блекаути, які суттєво ускладнювали роботу. Але зараз на будівлі, де орендодавець поставив сонячні панелі, тому стало краще. Через труднощі, думки закрити справу з’являлися не раз — і до війни, і під час неї.
«Такі думки завжди є. Але бізнес — це не просто робота, це творчий процес. Без нього стає нудно, — говорить Вʼячеслав. – Тому я назад не відступаю. Чим гірше, тим більше треба рухатися вперед. Виходиш із зони комфорту і починаєш діяти. Якщо щось робиш, у будь-якому випадку до чогось прийдеш».
Серед приємних моментів Вʼячеслав виділяє прості речі, наприклад, емоції клієнтів.
«Найкраще — це коли люди виходять із магазину з усмішкою. Коли задоволені, коли приходять сім’ями. Це і є результат роботи. Саме такі моменти і дають сили не зупинятися навіть у складні часи. Бо якщо опустити руки — до чого це призведе?», – каже підприємець.
Всупереч всім викликам, В’ячеслав переконаний: важливо зберігати внутрішній баланс і намагатися бачити хороше навіть у непростій реальності.
