У Південному складається цікава ситуація: стан комунальних об’єктів, необхідність ремонтів та недоліки виконаних робіт регулярно стають предметом публічних обговорень після того, як на них звертають увагу мешканці чи депутати. Але виникає закономірне запитання: чому ці проблеми доводиться виявляти під час депутатських виїздів та завдяки публікаціям у соціальних мережах, а не в результаті системної роботи профільних управлінь міськради?
Адже саме утримання комунальних об’єктів, планування ремонтів та контроль за використанням бюджетних коштів входять до обов’язків відповідних структурних підрозділів.

Нещодавно депутат Володимир Сівак з гордістю відзвітував у своїх соцмережах про інспекцію ремонту даху Будинку культури в Сичавці. Наскільки компетентно людина з юридичною освітою може перевіряти якість будівельних робіт без залучення профільних фахівців — питання риторичне. Але його спроба піару на комунальній проблемі оголила набагато серйознішу проблему: чому профільні управління працюють так, що дають депутатам привід взагалі порушувати подібні теми?
Дах Будинку культури — далеко не перший приклад. Кілька років тому сталася не менш показова історія з укриттям у першій школі. Після завершення ремонту першої частини приміщення батьки почали скаржитися на погане самопочуття дітей. Тоді депутатська комісія разом із профільними фахівцями виїхали на об’єкт і з’ясували, що після будівельних робіт стіни періодично покривалися пліснявою, а вентиляція взагалі була забита будівельним брудом і пилом, через що не працювала. У результаті діти не могли нормально дихати у сховищі, а деякі за словами батьків, втрачали свідомість.
На цьому історія не закінчилася. Коли розпочався ремонт наступної черги підвальних приміщень, депутати знову приїхали на об’єкт разом із фахівцем, який міг оцінити якість будівельних робіт. І виявили проблеми з гідроізоляцією несучих стін. Згодом ці недоліки були оприлюднені на сесії міськради.
Однак ця історія цікава не лише якістю конкретного ремонту. Вона порушує ширше питання: чому депутати змушені самостійно шукати будівельні недоліки та перевіряти стан об’єктів, які мають перебувати під постійним контролем профільних підрозділів?
Культура вимагає не лише звітів, а й реальної роботи
Аналогічні питання виникають і щодо об’єктів культури, які перейшли у комунальну власність громади після об’єднання територій Біляр та Сичавки.
Наразі, йдеться про Будинок культури в Сичавці, на дах якого піднявся Сівак задля свіжого відео та самопіару. Після прийняття об’єкта на баланс керівниця профільного управління Надія Конопацька мала організувати оцінку технічного стану будівлі, визначити необхідність ремонту та сформувати план відповідних заходів.
Навіщо громаді профільні управління, якщо депутати самостійно виявляють недоліки, які фахівці зобов’язані виявляти в рамках своїх посадових обов’язків? Де перелік проблемних об’єктів? Які ремонти заплановано? Скільки грошей для цього потрібно і коли їх збираються виділяти? І, нарешті, за що чиновники отримують надбавки та премії, якщо навіть виявлення комунальних проблем фактично лягає на плечі депутатів?
Окрема проблема, яку оголює таке ставлення до роботи, — підхід до планування бюджетних видатків. Кожне управління складає програму на три-п’ять років. В ній вказується, які заходи, коли та за які кошти будуть виконуватися. Після аналізу таких програм на депутатських комісіях, народні обранці вносять правки та голосують за програми на сесіях.
Виникає питання, якщо депутат піариться на тому, що завдяки його ініціативі ремонтні роботи були розпочаті, це тому що управління не внесло їх у програму, чи депутат навіть не поцікавився програмою, в якій мали бути ці роботи, а одразу вирішив подати це, як своє досягнення.
Наразі ж відсутність системної роботи профільних підрозділів породжує закономірність. Армія некомпетентних керівників управлінь, які не спроможні впоратися зі своїми обов’язками, за які отримують чималі зарплати, дають змогу таким депутатам як Сівак та Ануфрієв у своїх соцмережах демонструвати неспроможність керівництва громади нормально нею управляти та піарити себе як рятівників.
Втім, першопрохідцями в цій справі вони не стали. На останніх виборах вже була кандидатка в кандидати Полякова, яка балотувалася від Сичавки, зуміла завоювати підтримку виборців саме завдяки активній «боротьбі» з амброзією. Вона регулярно демонструвала на своїх сторінках в соцмережах, як власноруч вириває амброзію, попутно критикуючи владу за бездіяльність.
Щоправда, після початку повномасштабного вторгнення Полякова покинула Україну. Відтоді її практично не видно ані в боротьбі з амброзією, ані у вирішенні інших проблем колишніх виборців.
А якщо згадати, що тепер вона входить до міжфракційної групи Сівака під гучною назвою «Об’єднання громади», стає зрозуміліше, звідки одеський юрист міг запозичити таку модель публічної активності.
З депутатами, втім, все більш-менш зрозуміло: виборці самі дадуть оцінку їхній діяльності на наступних виборах. Але набагато більше питань виникає до чиновників, чиїм безпосереднім обов’язком є не допускати занедбаності комунальних об’єктів і своєчасно вирішувати проблеми, на яких сьогодні будують свою публічність окремі політики.
Саме керівництво громади має покликати до відповідальності профільні управління за відсутність системного планування, несвоєчасне виявлення недоліків та неефективне використання бюджетних ресурсів.
Тим більше що йдеться про гроші платників податків. На тлі серйозного дефіциту міського бюджету, коли громаді доводиться економити практично на всьому, витрати на зарплати, премії та надбавки чиновникам мають супроводжуватися відповідним рівнем відповідальності та результатами роботи.