Після виходу нашого матеріалу про жахливий стан санвузлів, головних сходів, що ведуть з першого на другий поверх, і стель, з яких сиплеться штукатурка в Сичавській школі, в соцмережах з’явилися коментарі від завуча Ілони Коломієць та деяких вчителів. Основний закид: нібито ми порівняли школу з притулком для собак. При цьому в коментарях використовується вирвана з контексту фраза, яка до того ж наведена некоректно.
Насправді в статті немає ніякого порівняння. Це ж очевидно. Ми написали протилежне, умови в школі: туалети без дверей, тріщини на стелі, штукатурка, що обсипається, і плитка на стінах і сходах, де щодня ходять діти, настільки погані, що навіть притулок для тварин там утримувати було б неможливо. А тут навчаються і проводять час діти — це в рази гірше і абсолютно неприпустимо.
Чому саме ця фраза стала головною «зачіпкою»? Чому реакція зосередилася не на суті проблеми? Учасники обговорення, як під копірку, почали акцентувати увагу на темі «ображеної гідності вчителів», тим самим зміщуючи суспільну увагу з проблеми стану деяких приміщень школи і порушення санітарних норм.
Мабуть, комусь дуже вигідно відвернути увагу від порушеної в матеріалі теми і перенаправити її на уявні образи. Тобто працювати в таких умовах, незважаючи на системні проблеми і санітарний стан, який не відповідає вимогам НУШ, керівництво навчального закладу і окремі педагоги не вважають для себе принизливим. При цьому публікація ЗМІ була сприйнята ними як образа. Показово, що деякі з найбільш активних критиків публікації підтримують представників міської влади. При цьому найбільш різку реакцію у них викликав не сам факт негараздів, а висвітлення його в ЗМІ.
Виникає логічне запитання: чому увага спрямована не на вирішення проблеми, а на реакцію на її публікацію? Те, що колектив школи продовжує працювати незважаючи на обставини і давати знання дітям, — без сумніву робить їм честь. Але заперечувати порушення санітарного регламенту означає ігнорувати права дітей на гідність і безпеку.
Суть не в тому, що, як пишуть гнівні коментатори, ми «вибрали погані фото», а в тому, що ці порушення реально існують — і фото це тільки підтверджують. Влада знає про проблеми в школі роками і нічого не робить. Досить дивно виглядає і те, що Ілона Коломієць у всьому тексті виділяє тільки одну нібито образливу фразу, замість того, щоб прокоментувати суть всієї проблеми: загрозу обвалу штукатурки, порушення санітарного регламенту, відсутність дверей у кабінках, санвузли тільки на одному поверсі, що суперечить правилам і не відповідає нормам щодо кількості дітей у школі. Можливо, перш ніж писати коментарі, їй варто було відкрити закон про Нову українську школу (НУШ) і ознайомитися з регламентом та вимогами до санітарних норм?
Її думка формується не з реальної картини, яку підтверджують фото, а з вирваного з контексту речення. Це нагадує типовий класичний захист чинної влади: відвернути увагу від багаторічного ігнорування проблеми на нібито «образливі» формулювання. Ще дивніше, що від людини, яка представляє дирекцію школи і так сильно переживає за свій колектив і дітей, не було жодних публічних заяв про необхідність термінового приведення приміщень у належний стан.
Саме керівництво навчального закладу повинно було підняти питання перед начальником управління освіти — заступником мера Баранецької, яка, в свою чергу, повинна була внести зміни до програми, підготувати запит до фінансового управління для передбачення коштів і підготувати проєкт рішення для розгляду на сесії. Але всього цього зроблено не було. Чому? Чому людина, яка в соцмережах так активно висловлює стурбованість тим, як про школу написали, не виявляє такої ж уваги до її реального плачевного стану?
І судячи з коментарів у соцмережах від людей, які не перебувають у підпорядкуванні міської влади, там є проблеми не тільки з туалетами і штукатуркою… Але повернемося до того, що чітко видно на фото. Щороку комісія у складі представників управління освіти, санепідемстанції, ДСНС та інших служб перевіряє готовність шкіл до навчального процесу. У серпні минулого року Сичавська школа отримала черговий припис про те, що вона не готова за санітарними умовами, і Баранецька про це прекрасно знала, оскільки вона та її підлеглі входять до складу даної комісії. Саме вона повинна була ініціювати зміни до бюджету 2025 року або при затвердженні бюджету на 2026 рік внести проєкт щодо Сичавської школи на розгляд депутатів міськради.
Але цього зроблено не було, зате після того, як депутати і журналісти винесли цю проблему в суспільну площину, вони виявилися винними у всьому. І ще одне важливе питання: чи поділяють батьки думку, що відсутність дверей у туалетних кабінках і штукатурка, що обсипається, — це нормальні умови для дітей?
Відповідальність за ремонт лежить на виконавчій владі громади — (підпорядкованій меру Новацькому), а не на вчителях, депутатах чи журналістах.
Процедура вирішення таких питань виглядає наступним чином:
1. Дирекція школи фіксує проблеми і піднімає їх перед управлінням освіти громади в письмовій формі.
2. Управління освіти оцінює ситуацію, формує необхідні запити до фінансового управління для виділення коштів і готує проєкт рішення на сесію.
3. Фінансове управління розраховує можливість передбачити кошти в бюджеті.
4. Проєкт рішення направляється на розгляд соціальної та бюджетної комісії, і виноситься на сесію на голосування депутатам. Депутати на цьому етапі приймають рішення — вони не формують запити і не виділяють бюджет безпосередньо. Їх завдання — проголосувати за або проти запропонованого рішення.
До речі, ми з радістю опублікуємо ВСІ запити, які керівництво школи надсилало до управління Баранецької про необхідність приведення приміщень у відповідність до вимог НУШ, та відповіді, які отримало на це. Щоб було чітко видно, хто ж не виконав своїх прямих обов’язків.
Найжахливіше в цій ситуації, що поки «поборники моралі» звинувачують журналістів в «образливих формулюваннях», а деякі співробітники навчального закладу намагаються в соцмережах продемонструвати свою лояльність владі, страждають від цього тільки діти, які щодня змушені вчитися в таких умовах.
Можливість користуватися туалетом із зачиненими дверима — це базова людська потреба і гідність. Якщо школа не може забезпечити дотримання цього, звинувачувати в неповазі та образах журналістів — це спроба відвернути увагу від реальної проблеми.
Підіб’ємо підсумки
До публікації матеріалу журналісти звернулися за коментарем до директора школи — відповіді не отримали. Після виходу статті ми побачили спробу змістити акцент з реальних проблем на нібито «образливі» формулювання. Ця реакція керівництва яскраво демонструє типовий ланцюжок: захист власної посади і становища, спроба приховати або свої помилки, або керівництва управління освіти, від якого вони повністю залежать.
Замість того щоб вирішувати питання з безпекою та санітарними умовами, увага зміщується на окремі слова в статті з метою спроби всіма силами викликати підтримку громадської думки, зосередивши дискусію на нібито «порівняннях», а не на реальних проблемах — це видно неозброєним оком. Для цього не потрібна глибока аналітика, достатньо просто задуматися і зробити висновки.
Ми будемо уважно стежити за розвитком ситуації в Сичавській школі та інформувати громадськість про будь-які зміни. Головний пріоритет — безпека та гідні умови для дітей.
