Поки міська влада з усіх боків кричить про те, як вона любить дітей і піклується про них, реальність виглядає зовсім інакше.
Найпростіший приклад справжнього ставлення мера міста Володимира Новацького та його заступниці Олени Баранецької, яка відповідає за соціальну сферу, зокрема за освіту, — це доріжка, що веде до школи №3. Здається, що, заморозивши багатомільйонне будівництво реабілітаційного центру, що розташоване впритул до школи, влада так само забула про благоустрій навколишньої території, зокрема дорогу, якою діти щодня йдуть до школи.
Коли дивишся на неї, складається враження, що це шлях не для дітей до навчального закладу, а шматок якоїсь Богом забутої промзони, до якої нікому немає діла. Те, що має бути пішохідною доріжкою, являє собою побиту і місцями відсутню плитку, за яку легко зачепитися і впасти навіть дорослій людині, що вже говорити про дітей. Асфальту місцями просто немає, замість нього — щебінь і сміття.
Зливова каналізація неподалік відкрита, всередині знаходяться гілки та каміння, які можуть перешкоджати нормальному стоку води, а перехід через неї облаштований дорожньою плиткою, яка хитається і може провалитися в зливову каналізацію разом із людиною.
Труби неподалік від школи явно потребують ремонту: на них видно вм’ятини, а стики місцями виглядають негерметичними. Біля футбольного поля стоїть занедбаний диван, причому, судячи з його зовнішнього вигляду, вже досить давно.
Окреме «задоволення» — металева огорожа, яка не змінювалася роками: у ній повно дірок, а внизу в багатьох місцях вона взагалі не закріплена і стирчить. Сітка, яка мала бути тимчасовим рішенням на час будівництва, стала частиною місцевого ландшафту, до того ж занедбаною. І справа, знову ж таки, не тільки в естетичному вигляді, який не вимагає мільйонів (металева сітка — так уже точно), а в безпеці. Діти можуть просто не помітити прут, що стирчить, порвати одяг, який і без того б’є по кишені кожній родині, зачепитися і впасти або ж подряпатися — і це буде не просто неприємно.
Ні для кого не секрет, що брудний метал, якщо подряпина виявиться глибокою, може занести інфекцію. І все це тому, що місцеві чиновники не в змозі замінити звичайну сітку. Або їм це нецікаво, бо тут не оголосиш тендер на сотні тисяч і собі ніякої користі від цього не отримаєш.
А безпека дітей і благополуччя їхніх батьків, судячи з усього, мало хвилюють наших можновладців. Адже щоб змінити ситуацію, потрібно докласти хоча б мінімальних зусиль, а не просто розповідати на камери, як це люблять робити Новацький і Баранецька, про те, як у нас усе добре у сфері освіти і як вони заради цього наполегливо працюють.
Окрім того, в громаді є такі комунальні підприємства, як «Мунварта» та «Екосервіс», які мають контролювати порядок і бути першими, хто реагує на подібні проблеми, — фіксувати їх і запускати процес вирішення. Ці структури є частиною системи міської влади, яка відповідає за організацію та контроль їхньої роботи. Але на практиці ця система не демонструє належної ефективності, бо проблеми або не фіксуються, або не усуваються. Такий підхід — це вже не про окремі збої виконавців, а системна проблема управління з боку міської влади, яка відповідає за результат їхньої роботи.
Крім цього, така ситуація зайвий раз підкреслює не тільки безгосподарність мера та його байдужість до громади, а й звичку замилювати людям очі. Якщо обмежити своє знайомство з Південним прогулянкою центром міста, може скластися оманливе враження благополуччя. Декілька кущів квітів та оновлений парк — класичний інструмент для «замилювання очей» бюджетним коштом. Однак ця парадна картинка — лише фікція благополуччя.
Варто відійти на пару кварталів від центру, як лиск миттєво змінюється суворою реальністю. Тут починається «інший світ», у якому жителі роками змушені лавірувати між глибокими вибоїнами і розритими дорогами, що стали пам’ятниками чиновницької байдужості. Подібна деградація інфраструктури — не прикра випадковість, а закономірний підсумок багаторічної безгосподарності та байдужості Новацького та команди, яку він навколо себе зібрав, бо всім добре відомо, що короля грає свита, і в цьому разі підбір «акторів» заслуговує на особливу увагу.
Мер сформував навколо себе команду з так званих «господарників», таких самих, як він сам, котрі вміють лише освоювати бюджети на декоративні проєкти, а не розв’язувати реальні проблеми. Коли керівництво міста роками віддає перевагу імітації діяльності перед реальною роботою, такі ситуації, як шлях до школи, стають найкращим показником професіоналізму цієї команди.
Забезпечення безпеки людей — ключова функція влади в місті, і коли вона просто ігнорує свої обов’язки, на ділі демонструючи свою байдужість, розмовами та замилюванням очей тут вже не допоможеш. Люди бачать відсутність реальних дій і розуміють: якщо мер і його підлеглі не можуть замінити сітку, то на що вони взагалі здатні…
