Сьогодні, 18 травня, в Україні відзначають День Вишиванки. Міжнародне свято започатковане у 2006-му році, а вишиванка вже давно не стала суто святковим вбранням. Ми вирішили прогулятись вулицями Южного побачити, як багато мешканців міста вирішили приєднатися до красивої традиції.
Наш робочий день почався у міській раді. Сьогодні тут проходило засідання сесії. При вході відвідувачів зустрічає герб, прикрашений вишитим полотном, а також депутати і працівники ради. Буквально всі вони сьогодні одягнули вишиванки.
Символічну картину бачимо у волонтерському пункті «Соловейки» на базі НВК ім. В’ячеслава Чорновола: вбрані в національний одяг майстрині, плетуть сітки для захисників. Вікова боротьба українського народу сьогодні втілилася у цих красивих у своїй силі жінках.
«Є речі, які нас ідентифікують як націю. Тому вишиванки — це важливо, це красиво, це модно і актуально, як ніколи. Моїй вишиванці близько 10 років, ми її придбали у Косові. На жаль, я не майстриня і не вишиваю. Хоча є таке повірʼя, що мати має вишити для сина сорочку, як оберіг» – розповідає письменниця, волонтерка і вчителька української мови та літератури пані Оксана Ворожбит.
Зустріти справжню майстриню нам сьогодні теж пощастило. Пані Марія, як і усі жінки її роду займається ручним вишиванням українських традиційних сорочок. Разом із чоловіком вони тримають контейнер із вишитими виробами на міському ринку.
«Вишиванка — це символ України. З покоління в покоління усі ми вишиваємо: моя прабабуся, бабуся, мати, я і мої дочки. Вишиванку, у якій я сьогодні, вишивала сама, і чоловікові також. Свою я вишила, на 15-й день народження дочки, 25 років тому» – розказала пані Марія.
Гуляючи містом, ми завітали до Ліцею №1. Увесь педагогічний колектив навчального закладу у вишитому вбранні. Виділяється своїм настроєм вчителька зарубіжної літератури та мистецтв Оксана Колотова, у неї сьогодні подвійне свято: «День вишиванки для мене дуже особливо свято. По-перше, я — українка, по-друге, я люблю вишиванки, по-третє, у мене сьогодні День народження! Я щаслива, що стався такий збіг, бо я можу одягнути свою улюблену сукню-вишиванку до цих подій. У мене є найдорожча вишиванка – її вишила моя мама. Я її дуже бережу».
Виходячи зі школи, ми зустріли парубка у вишитій сорочці. Богдан — співак, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну став волонтером.
«Я вважаю День вишиванки одним з найважливіших свят. І вважаю, що кожен у цей день має одягати національний одяг. Адже вишиванка є ідентифікатором українців. Мою мені подарували колеги-волонтери з НВК ім. В.Чорновола».
Також ми вирішили завітати до одного із закладів харчування, де зустріли южненку, яка розповіла нам історію своєї вишиванки.
«Для мене вишиванка — це маркер українства та наш генетичний код. Це дуже важливо, ні в кого немає таких вишиванок і ніхто так довго не тримає їх у своїй памʼяті. Коли почалась війна, я збирала тривожну валізу і у мене було дуже багато речей. Але вирішила покласти вишиванку замість декількох речей. Ту, яка на мені, я купила в Івано-Франківську понад 10 років тому. А вдома у мене є дві вишиванки: бабусина та прабабусина. Вони вишивали їх власноруч, бабуся зробила на весілля» – ділиться пані Тетяна.
Ділилися святковими світлинами у соціальних мережах і колективи міських підприємств та закладів.
Загалом протягом дня наші журналісти зустріли дуже багато містян у вишитому одязі. Можна сміливо говорити про те, що свято Дня вишиванки в Южному прижилося.
