У Південнівській публічній бібліотеці відбулася зустріч із засновницями всеукраїнського проєкту «Дві тьоті на Тойоті» — директоркою Львівської обласної бібліотеки для юнацтва імені Романа Іваничука Тетяною Пилипець та письменницею, вчителькою української мови й волонтеркою Ольгою Криштопою.
Проєкт започаткували у травні 2025 року, щоб популяризувати творчість військових письменників, підтримувати авторів, які сьогодні боронять Україну, та зберігати пам’ять про тих, хто загинув на війні. Під час зустрічі гості презентували книги військових авторів, розповіли історії їхніх створення, поділилися спогадами з волонтерських поїздок Україною та пояснили, чому література сьогодні стала ще одним фронтом боротьби. За словами Ольги Криштопи, проєкт став природним продовженням багаторічної роботи з військовими письменниками. Вона підкреслила, що підтримка військових — це відповідальність кожного українця.
«Військових підтримувати треба, тому що ми живемо тільки завдяки тому, що вони є. Будь-якими шляхами, будь-якими моментами, що тільки можна робити — це треба робити”, – додала Ольга.
Під час презентації гості знайомили присутніх з авторами Всеукраїнського форуму військових письменників. Серед них — Руслан Леськів, Микола Ніколаєв, Віталій Запека, Василь Кухар, Оленка Мокринчук, Володимир Коротя та інші військові й ветерани, які почали писати вже під час війни. Ольга Криштопа зазначила, що для багатьох захисників письмо стало способом пережити побачене. Вона пригадала випадок, коли один із військових сказав їй на блокпості: «Якби я міг писати, я б таке написав”. «Так пишіть», — відповіла йому письменниця.
Особливою для гостей стала розповідь про військового Олександра Дербу із Сумщини. За словами Тетяни Пилипець, він належить до тих піхотинців, завдяки яким Україна продовжує боротися.
«Сашко постраждав у боях, майже нічого не чує, але пише вірші про ромашки й присвячує їх нашим жінкам. Він неймовірний», — розповіла вона.
Не менш емоційною стала історія його несподіваної зустрічі з колишнім командиром Володимиром Коротею. Згодом з’ясувалося, що саме Володимир погодився забрати в свій підрозділ військових, яких фактично залишили на вірну смерть. Із 24 бійців тоді вдалося врятувати лише Олександра Дербу. Під час зустрічі розповіли й історії з волонтерських поїздок. Спікерки згадали, як на старенькій “Тойоті” поспішали до Прилук на зустріч із військовими. Автомобіль із літровим бензиновим двигуном ледве витримував далекі переїзди. Дорогою до них приєднався Володимир Коротя, який саме проходив реабілітацію. Він попросив повідомити швидкість руху, а потім надіслав геолокацію.
Лише згодом жінки зрозуміли, що командир майже всю дорогу їхав позаду, щоб у разі небезпеки бути поруч.
«Я дивлюся — він уже в нас у машині. А виявилося, що він усю дорогу їхав за нами», — усміхається Ольга Криштопа.
Саме численні подорожі Україною і стали основою назви проєкту — «Дві тьоті на Тойоті». Окремий блок зустрічі був присвячений дружинам, матерям, сестрам і волонтеркам. На початку повномасштабної війни багато жінок несвідомо відмовилися від звичних речей: перестали фарбувати волосся, носити прикраси чи користуватися косметикою. Згодом вона зрозуміла, що така самопожертва не допомагає військовим.
Саме так народився її текст про червону помаду — символ жіночої стійкості. Наприкінці зустрічі Тетяна Пилипець та Ольга Криштопа наголосили, що військова література сьогодні це не лише художні тексти про війну. Це документ епохи, спосіб зберегти голоси людей, які захищають країну, і пам’ять про тих, кого вже немає. Саме тому проєкт «Дві тьоті на Тойоті» продовжує подорожувати українськими містами, поєднуючи волонтерство, літературу й живе спілкування з читачами.
