Минулий рік був непростим і насиченим подіями для всієї громади. Ми вирішили згадати, чим саме він запам’ятається найбільше.
Хоча ми постійно живемо в умовах війни і ні на хвилину країна-агресор не дозволяє про це забути – постійні тривоги і обстріли, початок минулого року, як власне і кінець, були особливо непростими. У лютому 2025 ворог завдав удару по недобудованому житловому комплексу в Південному. В результаті атаки загинув 39-річний чоловік, а 19-річний хлопець опинився в лікарні. У сусідніх будинках і ТЦ «Хвиля» вибило вікна.
У грудні минулого року наша громада, як і вся область, відчула наслідки наймасовішого удару з початку повномасштабної війни по енергетиці регіону. Три дні місто було без світла, а спочатку ще й без опалення та води.
Найкритичніша ситуація була як завжди у 16-поверхівках, де як і 4 роки тому під час першого блекауту люди залишилися сам на сам із проблемою. З пунктами незламності ситуація була некраща – два на все місто від влади, все інше – знову на плечах підприємців.
Також у грудні Південне сильно постраждало від шахедної атаки. У місті зафіксували пошкодження щонайменше 4 багатоповерхівок, ліцею, приватних будинків і десяти автомобілів. Восьмеро людей отримали поранення.
І ось тут виявилося, що за чотири роки війни так званий «запас» першої необхідності, що потрібен у таких випадках, типу плівки для вікон тощо, виявився черговою ілюзією. Не дивлячись на те, що влада постійно розповідає, що підготовлена, багатьом мешканцям, чиє житло постраждало, довелося самим купувати собі плівку, листи ДВП та інші необхідні будівельні матеріали. Тож незрозуміло, що в розумінні нашої влади є нормальним запасом для міста…
Що об’єднує ці випадки, крім першопричини, – повна відсутність нормальної реакції та комунікації з боку місцевої влади. За чотири роки влада так і не спромоглася розробити чіткий алгоритм дій у критичних ситуаціях, підготуватися до реалій війни, у яких ми живемо, та налагодити нормальну взаємодію та комунікацію з людьми.
На жаль, це свідчить про повну нездатність вчитися на своїх помилках і відсутність бажання їх виправляти. Коли відбуваються такі критичні ситуації, перше, що варто зробити, це звернутися до людей і чесно розповісти, що відбувається, які заходи вживаються, зробити все, аби люди відчули, що влада включилася, а не кинула їх. Але, на жаль, в Південнівській громаді такого не відбувається.
Ще одним епікфейлом року стало затримання на хабарі віцемера з питань ЖКГ Володимира Сенника в червні минулого року. І в цій історії, крім факту того, що чиновник, який лише кілька місяців як обійняв таку відповідальну посаду, попався на хабарі, знову постає питання комунікації.
Мер міста ні словом не обмовився про те, що сталося. Нібито мова йшла не про його прямого підлеглого, відповідального за такий важливий напрямок… Звичайно, це був не перший чиновник такого рівня, який попався на корупції. У 2024 році на хабарі затримали Дмитра Любивого, який також обіймав посаду віце-мера – начальника управління ЖКГ.
Найприкріше в таких історіях навіть не факти корупції в міськраді, а те, як вони відбиваються на жителях громади. ЖКГ – це сфера, від якої залежить нормальне життя і функціонування міста, і коли нею керують люди, які думають виключно про свою вигоду і навіть не намагаються щось зробити для поліпшення життя громади, страждаємо від цього в першу чергу ми з вами. Ну і регулярно повторювана історія з заступниками-корупціонерами ще раз доводить, що життя нашу владу нічому не вчить…
Ще одним лейтмотивом усього року стала проблема з безпритульними собаками, яка так чи інакше торкнулася багатьох жителів. Протягом усього року із завидною періодичністю повторювалися випадки нападу тварин на людей. Кількість скарг на те, що люди не можуть спокійно ходити, бо бояться зграй собак, давно перевалила за середню. Деякі депутати намагалися піаритися на цьому питанні та розповідали, як важливо з цим розібратися, і що вони зроблять усе можливе для вирішення проблеми, але крім балачок та порожніх обіцянок нічого не було зроблено.
І хоча ця проблема виникла не вчора, жодних реальних дій від влади не було. Хоча містяни впевнені – відповідальність за це питання лежить саме на мерії. Простого чіпування недостатньо. Якщо є така проблема, то її потрібно вирішувати – звертатися до сусідніх громад за допомогою, щоб вивезти тварин до притулків, оскільки в місті його все ніяк не облаштують.
Опрацювати це питання з волонтерами, як спільними зусиллями вже ЗАРАЗ можна вирішити проблему. Виділення землі під притулок і проекту його створення недостатньо, тому що це всього лише майбутня перспектива, без реальних термінів виконання, а людям страшно зараз, їх кусають зараз, і трагедія може статися в будь-який момент.
Ще однією «яскравою» подією минулого року, яка повною мірою відображає критичний стан справ у громаді, можна назвати рішення про консервацію реабілітаційного центру. Як ми вже писали, по суті цей крок означає, що 90 млн грн, витрачені на його зведення, були просто викинуті на вітер. Тепер недобудована будівля просто стоятиме і руйнуватиметься невідомо скільки років, щоб зробити з неї реабілітаційний центр, потрібно змінювати проект, шукати інвестора тощо.
Чотири роки було просто втрачено через недалекоглядність і повну непрофесійність керівництва громади. Десятки людей, які керують управліннями і департаментами мерії, заступники міського голови і він сам не змогли усвідомити, наскільки важливою буде реабілітація після початку повномасштабного вторгнення не тільки для місцевих жителів, але і для людей з усієї області та країни.
Наскільки цей центр був би корисний, сюди могли б з’їжджатися люди з усього регіону, він би приносив прибуток до місцевого бюджету, якби місто відразу почало пошук інвесторів, а не чекало 4 роки, щоб тільки зараз задуматися про це.
Звичайно, протягом року були й інші яскраві, хоча й малоприємні події. Наприклад, так і невирішена проблема з розробкою Плану просторового розвитку громади. Через недбалість влади ми втратили час та гроші, досі не отримали документ, а деякі мешканці вже відчули наслідки його відсутності на собі (про це ми пізніше розповімо докладніше).
Всі ці історії зводяться до одного – влада нічому не вчиться, нічого не робить для покращення життя людей та деградує. Вона просто не усвідомлює, що старі моделі управління більше не працюють. Ми живемо в настільки складний і непередбачуваний час, що як раніше вже не вийде. Немає «космічних» бюджетів, які дозволяли замилювати очі людям красивими парками і різьбленими лавками, люди вже навчилися дивитися вглиб питань і звертати увагу на дії, а не на красиві слова і обіцянки.
Підхід, коли влада окремо, а люди окремо, і перші взагалі не цікавляться тим, що відбувається в будинках і на вулицях, більше не працює. Новий час диктує нові умови. Зараз можна розвиватися тільки через взаємодію всіх гілок суспільства, через співпрацю і вміння прислухатися до потреб інших, і консолідувати зусилля заради вирішення проблем і досягнення результатів. В іншому випадку ні про який розвиток громади не може бути мови.
