Новий навчальний рік розпочався, але для учнів школи №3 у Південному шлях до знань щодня перетворюється на справжнє випробування та смугу перешкод. Кілька місяців тому ми вже звертали увагу на жахливий стан прилеглої до навчального закладу території.

Здавалося б, за літній період відповідальні служби мали достатньо часу, щоб навести лад і підготувати подвір’я до повернення дітей. Проте масштаб змін за весь цей час обмежився лише тим, що з території біля футбольного поля зник старий диван, а все інше залишилося кинутим напризволяще. І тут виникає просте питання – влада міста не помічає того, що коїться, чи їй просто майдуже?

Сьогодні подвір’я школи більше нагадує занедбану та небезпечну промислову зону, ніж сучасний освітній простір. Плиткове покриття внутрішнього двору суттєво пошкоджене: старі бетонні плити потріскалися та просіли, утворивши небезпечні перепади висоти. Асфальтові доріжки практично викришилися до ґрунту, а замість нормального тротуару діти змушені ходити по щебеню та сухій землі. Безпосередньо вздовж пішохідної доріжки проходит бетонний лоток відкритої зливової каналізації, не закритий решітками, а поруч – наземні труби теплотраси з погнутим та розмальованим металевим захистом.

Не краща ситуація і з огорожею навчального закладу. Металевий паркан місцями провисає, має рвані отвори та прогнилі ділянки з гострими краями, об які діти можуть легко травмуватися або порвати одяг. Головна хвіртка вкрита іржею, а поруч стоїть великий кородований рожевий контейнер з облущеною фарбою. Занедбаним залишається і спортивний майданчик: захисна капронова сітка для м’ячів у багатьох місцях відсутня або провисла, а металеві конструкції та трибуни вкриті іржею. Усі ці проблеми стали сумною спадщиною після провальної спроби побудувати реабілітаційний центр, який наразі законсервований, тоді як прилеглу територію просто кинули.

Вирішення більшості з цих питань не потребує астрономічних бюджетів чи тривалих тендерів — потрібне лише елементарне виконання своїх посадових обов’язків. ️У місті є конкретні профільні структури, такі як управління житлово-комунального господарства, управління капітального будівництва, які отримують заробітну плату з коштів платників податків саме за те, щоб тримати міське господарство в порядку.

Є також управління освіти, яким керує заступниця міського голови Олена Баранецька, і яке відповідає за всі школи міста. Невже саме так має виглядати освітній простір нової української школи, за реформу якої так бороться Баранецька? Чи керівники цих структур взагалі не пересуваються містом та не помічають такого жахливого стану речей? Або їм просто байдуже?

️Це риторичні питання, які не мають хвилювати мешканців. Є посадові інструкції, є заробітні плати, які отримують конкретні чиновники, і якщо територія у місті, а тим паче біля школи, тривалий час має такий вигляд та становить небезпеку для дітей — це означає лише одне: посадовці відповідальних управлінь просто не відпрацьовують свої гроші. Все це виглядає особливо цинічно на тлі постійних розмов місцевої влади про розвиток міської інфраструктури та турботу про дітей. Але вчинки говорять гучніше за слова, а у випадку Південного – відсутність будь-яких дій говорить набагато гучніше, ніж гарні заяви.