Хоча зима вже минула, проблеми з енергетикою нікуди не зникли, а кількість тривог не поменшала — ворог продовжує тероризувати місто. Буквально днями після чергової атаки влада Південного повідомила, що в місті функціонують три пункти незламності, один із яких розташований у ПК «Дружба».
Водночас ще кілька тижнів тому мешканці міста скаржилися, що в «Дружбі» склалася критична ситуація з електропостачанням. Місцева мешканка Анастасія заявила, що там відсутнє альтернативне живлення: під час тривог, якi часто співпадають з відключеннями електроенергії, немає світла в коридорах, санвузлах і підвалі, який використовується як укриття. Також не працює туалет і відсутня система оповіщення про початок і відбій повітряної тривоги.
«Особливе занепокоєння викликає те, що в Палаці культури постійно займаються діти — відвідують гуртки з танців, вокалу, гри на музичних інструментах, акторської майстерності. Перебування дітей і дорослих у темному підвалі без освітлення, зв’язку та доступу до санітарних умов під час повітряної тривоги створює реальні ризики для здоров’я та безпеки», — зазначила вона.
Її підтримала й інша мешканка міста, яка повідомила, що за відсутності світла під час тривоги діти спускаються до підвалу, де світить лише кілька ліхтарів, та ще й туалет зачинений.
«Якщо немає тривоги, але немає й світла, ситуація така сама по всьому ПК. Невже за чотири роки війни нічого не можна зробити? На вулиці стоїть генератор ПК, який ніколи не працює», — підкреслила жінка.
Хоча ці скарги були оприлюднені в офіційному каналі міської влади, жодної публічної реакції на них не було. При тому, що люди просили керівництво міста забезпечити заклад альтернативним джерелом електроживлення, організувати освітлення в коридорах, санвузлах і укритті, а також забезпечити функціонування санвузла під час відключень електроенергії. І це при тому, що мер постійно звітував про паливо, яким забезпечені всі генератори, що обслуговують критичну інфраструктуру Південного.
Виникає питання: чому ці проблеми на п’ятому році війни порушують мешканці міста, а не керівник ПК Петро Кутинець? Якщо заклад, яким він керує, визначили як пункт незламності, саме він мав донести наявні проблеми до керівництва громади та домогтися їхнього вирішення, щоб «Дружба» відповідала відповідним вимогам. Чи він не в курсі того, що відбувається в підпорядкованому йому закладі?
Так само, як, очевидно, не помітив, що прапор України на будинку культури в лютому цього року перебував у неналежному стані — настільки, що мешканка будинку на проспекті Миру звернулася до нашої редакції. І хоча після публікації прихильники влади намагалися довести в коментарях, що за прапором стежать і він зіпсувався через сніг і вітер, очевидно, що це сталося не за одну ніч.
Звісно, під час негоди тканинний прапор зношується швидше, ніж у погожі дні. Але саме для цього і є керівник, який щодня, приходячи на роботу, має звертати на це увагу. Адже це не просто табличка з графіком роботи, на потертість якої ще можна було б заплющити очі, — це офіційний символ країни, яка щодня бореться за своє існування та незалежність.
Керівник підприємства — це не той, хто піариться разом з іншими представниками влади під час отримання «Старлінка», як це було кілька років тому, а потім забуває про свої обов’язки. Це в першу чергу господар, який забезпечує роботу підприємства, як чітко налагодженого механізма – бачить порваний прапор, знає про проблеми з електроенергією і вирішує їх.
Поки що ж ми бачимо зі скарг мешканців міста, яку оцінку люди дають роботі ПК “Дружба” та його керівництва. На п’ятому році війни вони змушені піднімати питання, які стосуються критично важливих напрямків – безпека та комфорт дітей, наявність світла та зв’язку. Де ж той “Старлінк”, яким так хвалилася влада кілька років тому? Де паливо, про яке розказував мер, якщо генератор не працює?
Все це риторичні питання, наявність яких зайвий раз свідчить про неспроможність влади виконувати свої прямі обов’язки.
