Історія з політичним піаром депутата Південнівської міської ради Володимира Сівака отримала своє цікаве продовження. Якщо раніше його активність обмежувалася розмовами, гучними заявами та обіцянками, які нічим не закінчувалися, то нещодавно він вирішив піти далі.

Сівак оголосив про створення нового міжфракційного об’єднання у міськраді під гучною назвою «Оновлення громади». Для людини, у якої вже зібралася колекція невиконаних обіцянок, крок досить сміливий. Адже саме він очолював комісію з розслідування ситуації навколо затяжної реконструкції центрального проспекту та замороженого реабілітаційного центру. Провели засідання, випустили кілька прес-релізів — результату нуль.
Аналогічним чином він «вирішував» проблему безпритульних собак у громаді. Поговорив, зібрав лайки в соцмережах і успішно закинув тему. Також «допомагав» підприємцям на ринку — зустрічі та популістські заяви на базарі обернулися нічим. І таких прикладів є ще чимало. Тож створення міжфракційної групи, яка знову буде просто займатися популізмом, робити лише гучні заяви та давати нездійсненні обіцянки, виглядає логічним продовженням цієї «стратегії».
Після цього, як справжній політик, щоправда зразка 20-річної давнини, він почав роздавати гуманітарну допомогу. Спочатку це були сім’ї з дітьми, яким він надавав дитяче харчування. Гучні гасла, які Сівак при цьому використовував, виглядали просто недоречно: «Створюємо краще завтра», «Турбота сьогодні — здорове завтра», «Дбаємо про дітей». Хто б знав, що все настільки просто — кілька банок дитячого харчування, і ми маємо «здорове, краще завтра». Більше можна нічого не робити.
Тоді все це супроводжувалося сумнівними зборами персональних даних через Google-форми, а потім виявилося, що за допомогою стояв благодійний фонд одіозних братів-бізнесменів Суркісів.
Цього разу депутат влаштував справжню подію з роздачі… піци-хліба фірми Dr. Oetker. Подія подавалася зі звичним пафосом, проте вибір допомоги викликає чимало запитань та подиву. Виникає серйозний дисбаланс у вартості та доцільності. П’ять коробок подібного продукту коштують стільки, що за ці кошти можна було б придбати набагато корисніші та необхідніші речі для людей.
Допомога людям у воєнний час звісно потрібна. Але справжня гуманітарна допомога має просте завдання: задовольняти нагальні потреби. Це крупи, консерви, ліки, засоби гігієни, тобто те, що необхідно, коли важко. Піца-хліб — це продукт «для настрою», а не те, що потрібно в першу чергу.
Коли замість необхідного роздають випадкове, виникає відчуття, що головне тут не користь, а видовище. Особливо якщо захід супроводжується фото та відеозвітами та розповідями про турботу.
Крім того, гуманітарна допомога традиційно асоціюється з продуктами тривалого зберігання та речами першої необхідності, а не з напівфабрикатами сумнівної потреби. До того ж ідеться про заморожені продукти. В умовах постійних загроз відключення світла та проблем із роботою холодильників, які при цьому можуть виникнути будь-якої хвилини, подібний «подарунок» стає справжнім викликом: його потрібно або з’їсти негайно, або він просто зіпсується.
Усе це створює стійке враження, ніби ця «гуманітарка» десь довго лежала нікому не потрібна, і її просто вирішили роздати без будь-якого аналізу реальних потреб людей та логіки.
Якщо поглянути на діяльність Сівака в цілому, вимальовується певна закономірність. Чим би він не займався, до результату справа не доходить: комісія з питань проспекту та реабілітаційного центру, безпритульні собаки, проблеми підприємців на ринку. Гучні слова є, підсумків немає. І тепер замість роботи над цими питаннями людям пропонують піцу. Ще одна показова акція, яка лише поповнює список невдалих починань депутата.
Більше того, як і у випадку з попередніми акціями, Сівак роздає продукти, організовані благодійним фондом братів Суркісів, чия репутація заплямована численними скандалами. Більше того, Григорій Суркіс відомий як колишній народний депутат від нині забороненої в Україні проросійської партії ОПЗЖ, яка роками розхитувала країну та просувала деструктивні наративи.
У результаті маємо картину, коли стає занадто очевидно, що політик взявся за благодійність винятково заради чергових фотозвітів та напрацювання електоральної бази. Бо він навіть не подбав про те, з ким і з чим завдяки таким крокам віднині асоціюватиметься його ім’я.
Але мешканці Південного давно навчилися відрізняти справжню турботу від політичних ігор. Гучні слова, красиві гасла та роздача частувань перед камерами раніше спрацьовувала і саме так багато хто приходив до влади. Потім людям доводилося роками розплачуватися за ці обіцянки. Сьогодні люди вже інші. Вони пережили занадто багато, щоб плутати гарну обгортку з вмістом. Люди бачать різницю між справою та показухою, і піца цього не змінить.
А найголовніше – реальна допомога не може надаватися лише тоді, коли у країні знову заговорили про вибори. Війна триває 5 років і за цей час Сівак нічого реального не зробив для громади. Якщо згадати, що він тут не живе, то стає зрозумілим, що для депутата це лише майданчик для політичної кар’єри і спроба утриматися у депутатському кріслі. А добробут мешканців його мало хвилює.