Влада Південного нещодавно оголосила про підготовку до святкування Дня підприємця 4 вересня. До цієї дати організували ціле голосування, щоб обрати 25 найкращих бізнесменів громади та нагородити їх… грамотами.

Все б нічого, якби не сувора реальність — місцевий бізнес роками виживає всупереч, а не завдяки діям чиновників, тому таке «святкування» виглядає скоріше як фарс або банальна спроба влади пропіаритися за рахунок красивих слів і нікчемних дипломів.

В умовах ковіду, а тепер і повномасштабної війни, коли кожне робоче місце — це результат неймовірних зусиль з боку підприємців, яким влада за ці роки нічим не допомогла, ініціатива чиновників виглядає як відвертий глум.

За весь цей час голова громади Володимир Новацький жодного разу не поцікавився, чим сьогодні живе місцевий бізнес. Його підлеглі не проводили зустрічей із підприємцями, не запитували, з якими критичними проблемами вони стикаються, що необхідно для збереження робочих місць, полегшення умов праці тощо.

Замість системного та чесного діалогу підприємці Південного отримували повну байдужість. А тепер їм пропонують «гарну картинку»: конкурс, номінації, переможців, фотографії поруч із Новацьким на тлі банерів та урочисте вручення грамот. Це типова спроба створити видимість бурхливої діяльності та продемонструвати «турботу» про бізнес там, де її ніколи не було.

Відсутність інвесторів і виживання «поодинці»

Якщо відкинути святкові гасла й подивитися на сухі результати 20-річного керівництва містом мером Новацького, картина виходить вкрай невтішною.

За роки його перебування при владі до Південного не зайшов жоден справді великий системний інвестор, здатний створити сотні нових робочих місць, принести сучасні технології та надати потужний імпульс економіці громади. Малий та середній бізнес виживає виключно за рахунок власної гнучкості, особистих заощаджень та ризику самих власників. Більше того, через те, що у Південному не створено привабливого клімату для розвитку підприємництва, молодь залишає місто, бо розуміє, що тут немає ніяких перспектив ні у працевлаштуванні, ні у корисному та цікавому проведенні дозвілля.

Замість того, щоб займатися стратегічним плануванням, зменшенням адміністративного тиску, створенням привабливих умов для інвестицій та розширення оподатковуваної бази, міська рада витрачає ресурси на організацію конкурсів на «найкращу їдальню» чи «найкраще кафе».

І це все при тому, що коли під час пандемії підприємці просили владу знизити місцевий податок, оскільки торгівлі не було, їхні прохання були проігноровані.

Підприємцям не потрібні чергові грамоти, урочисті концерти та похвала з вуст чиновників, які згадують про них лише напередодні свят або під час чергових виборів. Справжній День підприємця — це не грамоти на стіну, а реальні умови для роботи та повага до людей, які ризикують своїми грошима і створюють економічний фундамент громади.

Усі заплановані конкурси та нагородження — це черговий політичний спектакль, який не має ані найменшого стосунку до реальних проблем і потреб місцевої економіки.

Більше того — це вистава з репертуару радянських часів, яка всім уже давно набридла. Новацький та його команда так і не зрозуміли, що світ змінився за 20 років його правління, і всі радянські методи, які раніше мали великий успіх, вже давно всім набридли, а в нинішніх реаліях викликають лише відторгнення.

Якщо влада так хоче підтримати підприємців, то їй варто відмовитися від популістських шоу. Справжнє святкування Дня підприємця має виражатися в реальних справах: зменшенні адміністративного тягаря, пошуку інвесторів та захисті інтересів тих, хто сьогодні тримає економічний фронт Південного. Місцева влада могла б розробити програми підтримки для молодих підприємців, аби місто не перетворювалося на будинок для пенсіонерів. Бо наразі молоді люди, які закінчили школу у Південному, переважно їдуть навчатися до Одеси, чи інших великих міст, бо у нашому альтернатив продовження навчання немає. А ось коли вони закінчують навчання – завжди є вибір: залишатися у великому місті чи повертатися до Південного. І тут саме від нашої влади залежить створення таких умов, аби вибір був повертатися, працювати тут і розвивати свою справу. 

Усе інше, що робить наразі влада, запроваджуючи конкурси та нагородження — лише пил у очі та демонстрація повної її відірваності від реального життя громади.