Тротуари українських міст давно вже перетворилися на смугу перешкод. Кинуті де попало електросамокати, лихачі, що мчать на швидкостях, і регулярні повідомлення про збитих перехожих — проблема універсальна. Але підхід до її вирішення в різних куточках країни кардинально відрізняється.

Поки в Чернівцях міська влада ставить інтереси та безпеку мешканців вище за комфорт приватних операторів, у Південному місцеве керівництво продовжує закривати очі на хаос, прикриваючись бюрократією та демонструючи повну відсутність політичної волі. У серпні Чернівецька міська рада ухвалила жорстке, але очікуване рішення: депутати в односторонньому порядку розірвали меморандуми про всі види співпраці з операторами прокату електросамокатів (Bolt, Vevi, Jet.ua) і зобов’язали їх прибрати транспорт з вулиць.
Причина проста — численні й систематичні скарги мешканців на збитих пішоходів, хаотично покинуту техніку та ігнорування елементарних правил безпеки. У Чернівцях дали чіткий сигнал бізнес-спільноті: прокат або працює за правилами й не створює загроз для людей, або не працює взагалі. Міська влада довела, що здатна вживати рішучих заходів, коли йдеться про безпеку містян.
У Південному ж ситуація з самокатами давно перейшла межу звичайних побутових незручностей. Компактне, пішохідне місто, де громадські простори та набережні створювалися для спокійних прогулянок сімей з дітьми та людей похилого віку, сьогодні страждає від некерованого двоколісного хаосу. Чому ж у Південному не вдається приборкати самокати та тих, хто ганяє на них, порушуючи правила та спокій інших, а подекуди й наражаючи людей на небезпеку?
Відповідь криється в банальній відсутності політичної волі. Щоб поставити ультиматум бізнесу, розірвати домовленості або встановити суворі рамки роботи прокату, потрібно брати на себе відповідальність. Набагато простіше робити вигляд, що проблеми не існує, списуючи все на «відсутність законодавчої бази» на національному рівні. Однак досвід Чернівців наочно показав: механізми впливу у місцевої влади є — якби ж було бажання ними скористатися.
Адже питання полягає навіть не в тому, щоб обов’язково заборонити прокат, а в тому, щоб навести лад. У структурі міської ради Південного функціонує ціле Управління правового забезпечення та взаємодії з державними органами. Саме ця структура має безпосередній обов’язок координувати роботу з правоохоронцями: організувати спільні рейди з поліцією, виявляти порушників та допомагати притягати їх до відповідальності. Крім того Управління має у своєму розпорядженні прямого виконавця для забезпечення порядку — КП “Муніципальна варта”. За функціональним призначенням, саме цей підрозділ за розумінням містян, мав би активно залучатися до контролю за порядком у місті.
Натомість замість цього працівники “Мунварти” зайняті обслуговуванням генераторів, які живлять об’єкти критичної інфраструктури. Тобто інспектори перемикають прибори на міських підприємствах, де і без того мають бути штатні співробітники для виконання цих обов’язків. Ці генератори не в полі стоять, а отже на кожному об’єкті є як мінімум охоронець, котрий міг би цим займатися.
Виникає логічне запитання – навіщо місту чиновники, управління та комунальні підприємства, які не здатні виконувати свої прямі обов’язки? Навіщо витрачати мільйони гривень з бюджету на їхні заробітні плати, якщо коли доходить до вирішення реальних проблем, вони виявляються неспроможні цього зробити? І ми зараз кажемо всього лише про наведення порядку з електросамокатами. Якщо влада не здатна на це, то як вона зможе впоратися з більш складними завданнями?