Южненська громада попрощалась із Захисником України Сергієм Мазуровим

Біля памʼятнику Захисникам Вітчизни Южненці провели в останню путь нашого земляка, Героя Сергія Сергійовича МАЗУРОВА.

Сергій Сергійович МАЗУРОВ був бойовим медиком 1-ої стрілецької роти 245 окремого батальйону територіальної оборони 126 окремої бригади тероборони, молодшим сержантом Збройних Сил України.

Сергій пішов добровольцем на війну у 2022 році. Він був бойовим медиком, мав позивний «Дулітл». Більше року відчайдушно та відважно бив окупантів на першій лінії бойового зіткнення, і не дивлячись на молодий вік, ризикуючи своїм життям, він врятував багато побратимів та цивільних громадян.

Сергій Сергійович МАЗУРОВ віддав власне життя за Україну 13 листопада в районі населеного пункту Кринки Херсонської області. Загинув в наслідок отримання осколкового поранення. Обстріл був настільки щільним, що побратими не встигли врятувати його життя.

Сергія Сергійовича МАЗУРОВА було нагороджено (Посмертно) памʼятною грамотою від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія ЗАЛУЖНОГО на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних сил України.

Висловити свої співчуття та підтримку родині військовослужбовця прийшли його друзі, знайомі, вчителі, побратими, посадовці та небайдужі мешканці міста.

«Для нас Сергій був не просто хлопчиком, не просто нашим випускником. Він був нашою дитиною. Тому що фактично самого народження він був у школі: батьківські збори, методичні семінари, педагогічні наради, в яких брала участь його мама, а він у цей час бігав по школі, коридорами. Він заходив в класи і всі, хто його бачив, всі спілкувалися, всі намагалися приділити йому увагу. Я памʼятаю, як Микола Петрович вперше почав з ним грати у шахи. А потім Андрій Іванович взяв його за руку, почав водити по турнірах, по змаганнях. І дійсно, Сергій став відомим спортсменом»,— сказала директорка Авторської школи Гузика, Надія ГУЗИК.

«Дуже дуже важко, я не можу досі повірити. Я його знаю з пʼяти років, за ручку водив до дит садка. Дуже світла дитина, за щастя було працювати із ним. Дуже страшна втрата, таких людей більше нема…Ця втрата буде зі мною усе життя. Можу згадати тільки хороше: незадовго до війни захворіла одна вчителька, була потрібна операція. Сергій не вагаючись побіг, організував заходи, зібрав кошти для неї. В нього не було ніяких сумнівів. Така світла людина…»,— взяв прощальне слово побратим Сергія.