Наші регулярні інспекції громадських просторів цього разу привели до будівлі, яка колись була одним із центрів культурного життя міста, а сьогодні дедалі більше нагадує пам’ятник комунальній байдужості. Палац культури «Дружба» мав би бути гордістю громади. Тут продовжує працювати спортивна школа, функціонує музей, а раніше працював і тренажерний зал. Проте з роками окремі напрямки діяльності поступово зникають, а сама будівля все більше занепадає.
Фасад Палацу культури буквально тріщить по швах і потерпає від постійної сирості. Через відсутність належного водовідведення та системного догляду нижня частина будівлі зазнала значних пошкоджень. Великі ділянки стін, кути та цокольні елементи вкрилися щільним шаром моху, лишайників, плісняви та бруду. Волога настільки глибоко проникла в конструкції, що на фасаді добре помітні бурі та зеленуваті плями, які підіймаються вгору по стінах. Оздоблення поступово руйнується під впливом вологи та тріщин, а колись охайні світлі поверхні перетворюються на похмурі сірі стіни.
Особливе занепокоєння викликає стан головних сходів, якими щодня користуються вихованці спортивної школи. Облицювальна плитка відвалюється великими шматками, а бетонна основа поступово кришиться. Через це підйом до будівлі стає не лише неестетичним, а й потенційно небезпечним для відвідувачів.
Не кращий вигляд має й територія навколо споруди. Позаду будівлі на прибудові зберігаються старі металеві конструкції, вкриті іржею та слідами багаторічного зносу. Пожежні драбини також перебувають у незадовільному стані: металеві поверхні вкриті корозією, що викликає питання щодо їхньої надійності у разі надзвичайної ситуації. На фасаді можна побачити старі труби та комунікації зі значними слідами іржі, які лише підсилюють загальне враження занедбаності.
Зони відпочинку поруч також потребують уваги. Стара лавка зустрічає відвідувачів облупленою та потрісканою фарбою, а її зовнішній вигляд свідчить про тривалу відсутність оновлення та ремонту. Не кращий вигляд має сміттєвий контейнер поруч, який повністю позеленів зсередини.
Палац культури «Дружба», який продовжують відвідувати діти, молодь та мешканці громади, не повинен виглядати занедбаною спорудою. Стан фасаду, сходів та прилеглої території потребує уваги й належного утримання, адже йдеться не лише про естетичний вигляд міського простору, а й про безпеку його відвідувачів.
І тут виникає логічне, але скоріш риторичне запитання – керівник ПК Петро Кутинець не бачить того, що коїться чи йому просто байдуже? Адже це вже далеко не перша проблема, пов’язана з “Дружбою”.
На початку року була історія з прапором України на будівлі, який перебував у неналежному стані, що викликало незадоволення мешканців сусідніх будинків. Навесні мешканці скаржилися на критичну ситуацію з електропостачанням у ПК та відсутність альтернативного живлення: під час тривог, якi часто співпадають з відключеннями електроенергії, немає світла в коридорах, санвузлах і підвалі, який використовується як укриття. Також не працює туалет і відсутня система оповіщення про початок і відбій повітряної тривоги.
І все це при тому, що “Дружба” є офіційним пунктом незламності, а мер міста постійно звітував про те, що вони повністю підготовлені та забезпечені всім необхідним.
Більше того, повертаючись до зовнішнього стану будівлі, не можна не згадати, що вона розташована у самому центрі міста – під носом у мера. ПК довгі роки був однією з візитівок міста і коли наразі він знаходиться у такому занедбаному стані, це яскраво свідчить про справжнє відношення влади та її неспроможність реагувати на виклики сьогодення.
Звісно, якщо подивитися в якому стані знаходиться Південне після 20 років правління Новацького, то дивуватися нема чому. Якщо він та його команда “господарників” не могли дати раду проблемам, коли громада мала великі бюджети, то в теперішній час від них тим більше не варто чекати якихось звершень. Хоча не дивлячись на постійні скарги мера на проблеми з бюджетом та нестачу грошей, кошти на підвищення собі заробітних плат та на надбавку Новацькому “за високі досягнення” у розмірі 50% вони знаходять.
Такі системні проблеми – показник байдужості влади до нашого міста. Бо, риба гниє з голови, і якби меру було не все одно, і він був справжнім господарником, яким намагається себе представити, то і чиновники, яких він призначає на посади, були б зовсім іншими. А так ми бачимо лише занепад і при цьому зростання благополуччя представників влади. Інколи здається, коли дивишся на декларації наших чиновників, що у найближчому майбутньому бюджет громади буде обслуговувати тільки зарплати цих бездарних господарників.
