Громадські простори — це обличчя міста. Коли у Південному з’явився Парк кованих фігур, він швидко став одним із найулюбленіших місць для прогулянок, фотосесій та відпочинку. Витончені металеві арки, інтерактивні зони, купол із театральними масками та оригінальні мініатюри мали б роками тішити око. Проте, на жаль, агресивний морський клімат у поєднанні з часом і відсутністю належного догляду перетворює унікальний артоб’єкт на пам’ятник занедбаності.
Сьогодні ця локація демонструє не стільки майстерність ковалів, скільки відсутність системного догляду та байдужість відповідальних служб. Головна кована арка сумно зустрічає відвідувачів парку. Каркас арки та верхній декоративний фриз буквально тріщать по швах від занепаду. Помітні подряпини, іржаві сліди та окислення поверхні. Метал у багатьох місцях не просто окислився, а проіржавів наскрізь, утворивши похмурі діри з рваними краями.
На внутрішній стороні конструкції чітко помітні червоні мазки фарби, які, ймовірно, є слідами вандалізму. Декоративні ковані елементи нині виглядають не краще. Скульптура восьминога щільно вкрита товстим рудим шаром іржі, яка глибоко в’їлася в метал.
Така ж доля спіткала й ковані квіти — троянди та соняшники, які поступово вкриваються іржею та втрачають колишній привабливий вигляд. Корозія не оминула й символічні деталі — штурвал і компас: вони вкрилися щільним шаром іржі, а декоративна рвана кромка фриза стала ще більш ламкою та пошкодженою. Критичних ушкоджень зазнали також навіси та вуличні ліхтарі: метал іржавіє, а верхнє покриття поступово руйнується. Через глибоку ерозію конструкції плафони стрімко втрачають тримальну здатність, а захисна фарба злітає пластівцями.
Не краща ситуація і з внутрішнього боку металевого купола над кованими масками — там покриття відшаровується величезними шматками, оголюючи масштабні осередки корозії. Металева мапа-плато з мініатюрними фігурками кораблика повністю втратила свій первісний бронзово-золотий блиск. Покриття потріскалося й вигоріло на сонці, через що елементи виглядають занедбаними. А традиційні замки кохання на кованому дереві перетворилися на монолітні іржаві нарости.
Занепокоєння викликає і стан тримальних конструкцій, адже йдеться вже не лише про красу, а й про безпеку. Один із круглих бетонних постаментів, на якому тримається масивна металева композиція, має глибоку вертикальну наскрізну тріщину. Рожева фарба обсипається та втрачає яскравість. Сама ж конструкція іржавіє, як і інші елементи декору парку. Окремої уваги потребує книжкова шафа. Усередині вона майже порожня, без помітного вибору книжок, а сам об’єкт виглядає запиленим і недоглянутим.
Тротуарна плитка довкола шафи та стільців поступово заростає травою й бур’янами, що свідчить про відсутність регулярного догляду за територією. Не кращий вигляд мають і вуличні урни: всередині їх майже повністю з’їла іржа, а зовні вони пофарбовані поверх старої полущеної поверхні товстим шаром сірої фарби.
Належний догляд за цією територією не потребує великих вкладень, потрібне лише бажання. Але, на жаль, саме його й не вистачає. Керівництво міста просто не помічає на що перетворилися колись знакові місця Південного, або йому байдуже. В результаті ця колись грана локація ризикує у найближчому майбутньому остаточно перетворитися на аварійне й непривабливе звалище старого заліза.
