Міський голова Південного Володимир НОВАЦЬКИЙ вперше зустрівся з членами молодіжної ради міста. Зустріч мала стати можливістю для відкритого діалогу між молоддю та очільником громади. Однак не всі очікування виправдалися.
Члени ради мали змогу ознайомитися з роботою міської влади під час попередньої екскурсії адміністративною будівлею. Захід завершився зустріччю з міським головою, якому учасники ради ставили запитання про нагальні проблеми громади. Зокрема, порушувалися теми відсутності податкової служби, великої кількості безхатніх тварин та мотивації роботи в органах місцевого самоврядування. Ці питання отримали розгорнуті відповіді.
Однак, коли слово взяла журналістка нашої редакції, яка також є членкинею ради, тон розмови змінився. Її єдине питання стосувалося інклюзивності адміністративної будівлі міської ради. Замість конструктивної відповіді, вона зіткнулася з критикою та обвинуваченнями.
У вступному слові Володимир НОВАЦЬКИЙ підкреслив, що адміністративна будівля Південного є найсучаснішою на Одещині й навіть використовується для заходів державного рівня. Однак це твердження викликало логічне уточнення: чому територія та сама будівля залишаються недоступними для частини мешканців громади?
Йшлося про закриті шлагбауми, відсутність пандусів і вузький турнікет на вході, через який неможливо пройти людям на кріслах-колісних. Потрапити до будівлі можна лише через ЦНАП, де, до слова, єдина табличка з написом шрифтом Брайля.
У відповідь на це питання міський голова заявив: “Якщо через ЦНАП можна зайти, значить, все нормально”. Подальша дискусія набула емоційного забарвлення, і Володимир НОВАЦЬКИЙ додав: “Я бачу, що це політика пішла! Ви хочете, щоб ми тут влаштували прохідний двір?”.
Керуючий справами виконкому Владислав ТЕРЕЩЕНКО пояснив, що вільний доступ до будівлі суперечить питанням безпеки, адже, за його словами, її частими відвідувачами є люди зі зброєю. Проте тут виникло непорозуміння. Чи то забезпечення інклюзивного доступу дійсно виглядає для посадовців як “прохідний двір”, чи то сама особистість журналістки нашої редакції викликала таку емоційну реакцію, що розібратись у суті проблеми вже не було бажання. Адже мова йшла не про ліквідацію турнікету, а лише про його заміну на ширший, який би відповідав нормам інклюзивності.
Ця ситуація показала, наскільки умовним може бути “відкритий діалог”. Чи був цей формат створений для реальної взаємодії з молоддю, чи лише задля піару? Адже, коли питання озвучує представниця опозиційного видання, воно може бути проігнороване або перекручене. На жаль, так само залишаються без належної уваги і самі мешканці громади, чиї проблеми вимагають більш серйозного ставлення.
