17 серпня відбулося чергове засідання виконавчого комітету Южненської міської ради. Одна з його учасниць, секретарка ради Оксана ВОРОТНІКОВА висунула вимогу перевести в публічну площину одне із закритих питань. А саме — виділення мешканцям громади місць у комунальному гуртожитку по вулиці Новобілярській, 26. Тема викликала бурхливу дискусію. Фокус поспілкувався із ВОРОТНІКОВОЮ, аби дізнатися чому вона вважає, що питання черги та надання житла має бути публічним.
— Сьогодні виникла бурхлива дискусія з приводу питання, яке згідно з регламентом, протягом багатьох років розглядали у закритому режимі. Поясніть, чому ви винесли його на обговорення та у чому полягає суть проблеми?
На жаль, у Южненській раді зараз є така практика і вона вже дуже довго працює: виділення житлових приміщень у гуртожитку завжди розглядалось у закритому режимі. Я, вже працюючи секретарем міської ради, неодноразово підіймала це питання про те, що будь-які питання, що стосуються виділення комунальної власності, житла або земельної ділянки, мають розглядатись прозоро і доступно для громадськості. Та це я казала за “закритими дверима”, коли ми розглядали закриті питання і,крім членів виконкому, в сесійній залі не було нікого: ні ЗМІ, ні начальників управлінь. І після моїх звернень, що я бачу знову? Що ці питання продовжують розглядатись у закритому форматі. Сьогодні я вирішила виступити перед тим, як ми затвердимо порядок денний в присутності депутатів, які були на засіданні, директорів комунальних підприємств, преси, всіх членів виконкому, всіх посадовців, які є працівниками різних управлінь.
— Один з аспектів чому такі питання розглядають закрито це — захист персональних даних. Про це сьогодні також йшла мова.
Я поважаю право на захист персональної інформації. У міського голови була бурхлива реакція про те, що я нібито “мовчала” раніше, що це був мій “піар”. Ніякого піару в цьому немає, а є закон, витримку з якого я зачитала. Там вказано, що все, що стосується комунальної власності: розподілу, продажу, оренди, – неважливо, – якщо це стосується комунального майна, тобто власності, яка належить жителям нашої громади, має розглядатись у відкритому режимі. Тобто має носити публічний характер.
Зрозумійте, люди намагаються вже багато років встати у чергу на виділення житла, деякі багато років стоять у ній. Вони мають право знати ситуацію детально!
— Що це за черги? Адже безплатного житла, як у радянські часи вже не існує.
У нас є дві черги по виділенню житла. Одна черга, яка вже досить велика, де люди бажають отримати соціальні квартири. Тобто ці люди розраховують на будівництво соціального житла за рахунок бюджету і ця черга чекає саме тих квартир. Чому ця черга ще не скасована? Тому що законодавство не змінювалось, яке дозволяє людям стояти в черзі на житло, що буде збудовано за рахунок бюджету. В нас вже є такі приклади — це дві багатоповерхівки “Доступне житло” [ред.: програма “Доступне житло” передбачає часткову компенсацію з бюджету вартості квартири]. Оця черга відноситься до цієї категорії.
І є друга черга — на отримання житлових приміщень, які знаходяться у нас в гуртожитках. Друга черга менша. Це першочергове отримання житла, що знаходиться у комунальній власності. Тобто це черга, в яку потрапляють люди, яким треба надати це житло з різних причин.
— На скільки мені відомо, потрапити у чергу досить легко, житло ж все одно не будують…
Так, але є нюанси. Коли людина пише заяву, вона її пише на отримання квартири. Тому вона стоїть роками у черзі, яка не рухається, бо квартири не будуються. А отримання житлового приміщення у гуртожитках — це інше. Тобто людині, коли вона приходить писати заяву підказують у яку чергу їй треба написати: у першу, де квартири або у другу, де житлові приміщення гуртожитку. Від того як написана заява залежить черговість отримання житла. Звичайним людям цих нюансів не пояснюють.
Я підняла це питання й через те, що я бачу, як і кому роздають це житло. Якщо у громаді є житло комунальної власності, то громада, а в першу чергу її керівник, повинен подбати про те, щоб це житло отримали дійсно люди, а саме фахівці, які потрібні громаді. А для того, щоб розуміти, хто нам потрібен, треба спілкуватися з людьми, проводити прийоми людей, які, на жаль, наш міський голова не проводить понад два роки. Тобто люди до нього на прийом записатись не можуть. Тому, можливо, він не знає, що нашій громаді вкрай потрібні лікарі, медичні сестри, вчителі з різних предметів. І я сьогодні намагалась розповісти меру, що у нас тільки з однієї школи за рік звільнилось десять вчителів. Я не буду називати, яка саме, але це южненська школа. Наші діти ходять до шкіл, ми всі розуміємо скільки вчителів-предметників у нас є. Ті спеціалісти, які закінчили навчальні заклади за педагогічною освітою, при влаштуванні на роботу першим питають директора саме про житло і де вони будуть проживати. І отримуючи відповідь, що в них немає жодних привілеїв, аби отримати гуртожиток, койкомісце або взяти на себе лише частину оплати житла, то людина просто сюди не їде й у нас не працює. Те саме коїться із медперсоналом і безпосередньо з лікарями. Тому я хотіла сьогодні звернути увагу міського голови та членів виконкому на те, що не є законним розглядати такі питання у закритому режимі.
Мене здивував той факт, що заступниця міського голови із соціальних питань – начальниця управління освіти Олена БАРАНЕЦЬКА не підтримала пропозицію про першочергове надання приміщень комунальної власності вчителям та лікарям, аби закрити питання, які є в нашій громаді. А намагалась виправдовувати незаконні дії мера і рішення комісії ставила вище норм законодавства. Така поведінка з її боку є неприйнятною.
Окрім того, я хотіла, щоб члени виконкому і наш мер зрозуміли, що в нас є потреба в наданні цих житлових приміщень фахівцям, які потрібні нашим людям, нашим дітям.
Зі всього я можу зробити висновок, що мер не захотів розбиратись у цьому. Щось перекрутили, щось казали, загалом проголосували і запланували надати житло людям, які встали в чергу в кінці 2022-на початку 2023 років. Тобто ті спеціалісти, які працюють у нас у виконкомі, не пропрацювавши пів року, отримали ці житлові приміщення. Мабуть, Володимир Миколайович вважає, що людям, які працюють у виконкомі потрібніше надати житло, аніж лікарям або вчителям. Я думаю, що це характеризує його з не найкращої сторони. І вважаю, люди дадуть цьому свої оцінки.
Тому сьогодні і пройшло засідання виконкому так бурхливо
— До якого висновку чи згоди сьогодні дійшли члени виконавчого комітету?
Я домоглась того, що жінка, яка виховує трьох малолітніх дітей сьогодні не отримала однокімнатне приміщення, а натомість за дорученням міського голови, буде розглянуто питання щодо виділення для її родини двокімнатного приміщення у гуртожитку. Це питання буде у мене на контролі і я буду ним цікавитись. Думаю, що комісія зможе знайти двокімнатне приміщення для цієї жінки із трьома дітьми.
— Хто входить до складу комісії?
Розумієте, у комісії, яка має відбирати заявки, які пишуть люди, знаходити житло для них, ми чітко бачимо наших співробітників виконкому, в тому числі тих, хто стоять у цій черзі. Сьогодні мені розповідали про особисті стосунки у родині однієї з таких співробітників. Мене це не стосується. Зараз цій людині, яка проживає у повноцінній родині, у двокімнатній квартирі, надають житлове приміщення у гуртожитку. Я поставила питання: “Чому?”. Вона на сьогоднішній день має житло. Якщо, не дай Боже, повернеться життя так, що буде розлучення і вона сама виховуватиме дітей, то звісно, вона має право написати заяву, вставити в чергу і отримати житло. Але зараз такої потреби в цьому немає, а людина отримує.
Тобто важливо вивчати ситуацію і кожну кандидатуру детально і публічно. Що стосується ще одного співробітника, який, на сьогоднішній день, рік працює у КП “Муніципальна варта”. Людина написала заяву на те, щоб встати в чергу на житло у 2023 році. Як мені відомо, людина проживає у будинку в Сичавці, він його не винаймає. Житло оформлене не на нього, але людині є де жити.
Є люди, яким нема де жити і немає коштів винаймати житло. А є люди, які проживають з батьками, у яких чоловік або дружина мають власність. От чоловік має власність, а жінка — не має, тому “треба” дати жінці власність, щоб у них у всіх була своя власність.
Щоб не було таких розмов, треба надавати житло тільки тим людям, яких потребує наша громада. Ці житлові приміщення не нескінченні, їх обмежена кількість, нове житло не будують. Тому через кілька років ми можемо зіштовхнутися з проблемою, що в нас не буде тих, хто буде вчити наших дітей, тих, хто буде нас лікувати. Тому ці люди потребують житла першочергово, а не ті, кому є де жити, але не мають особистого житла у документах.
До мене зверталося багато людей із різними життєвими обставинами на предмет отримання комунального житла. Я думаю, після цього таких людей буде набагато більше. І думаю, тепер це не буде обговорюватись кулуарно, не в закритих питаннях, це вийде у публічну площину і все вже зрушиться з місця.
— На засіданні було озвучено, що наразі є 21 житлове приміщення. З них 8 намагались виділити сьогодні. На скільки багато людей є в черзі на інші 13? І яка конкретно ситуація в гуртожитку по вулиці Новобілярській, 26?
Я вам скажу 100%, що ці квартири, про які кажуть, що вони вільні, такими не є. В них вже живуть люди. І ці люди живуть там не за чергою. Їм надали право там жити із пропозицією, що далі ці квартири вони зможуть оформити. В нашому гуртожитку, крім кімнат, що зроблені за бюджетні кошти для переселенців, немає вільних приміщень. Я сподіваюсь на справедливий розподіл житла, яке на сьогодні ще є. Але можу сказати, що цього житла фактично нема.
На жаль, цими питаннями не займається депутатський корпус, не займається секретар ради. Це питання виконавчої влади, міського голови. Якщо ми бачимо, що результат немає користі для мешканців, то висновки вже зроблять люди.
Приклад тому — “Доступне житло”. Ті будинки досі не здані в експлуатацію, там досі люди платять за електроенергію скажені гроші не як за житловий будинок, а як будівництво. Тарифи зовсім різні, тому що там немає вводу-виводу, там купа проблем… І за це досі ніхто не поніс відповідальність. А хто ж за це відповідав? Гроші на будівництво ми виділили, збудували, але маємо, що маємо. Я вважаю що це, мʼяко кажучи, незадовільний результат витрачання бюджетних коштів. Так, люди отримали квартири, але з такими проблемами, з якими вони самотужки впоратись не можуть. [ред.: за інформацією редакції, багатоповерхівка Іванова, 24 – другий будинок в межах програми “Доступне житло”, перейшла на споживчий тариф з електроенергії в середині серпня 2023 року, після трьох років після з початку заселення мешканців].
Другий приклад — будинок для лікарів. Чудова ідея, якби я в той час була на цьому місці, то обовʼязково б її підтримала. Але дивимось кінцевий результат: гроші з бюджету витратили, будинок збудували і стикнулись з тим, що квартир для лікарів нема і лікарів нема. Люди приватизували ці квартири, вони перестали бути службовими. Хтось може там живе, хтось здає в оренду, хтось поїхав. Але вони мають бути службовими, тобто скільки людина працює, стільки вона там і живе. Якщо людина вирішила змінити умови праці на кращі, наприклад, то вона звільняє цю квартиру. А замість цієї людини, тут житло отримує новий лікар.
Бесіду вела: Даша КОСТЕНЮК
