Ми продовжуємо цикл матеріалів про мешканців громади, які, попри війну, відкривають і розвивають власну справу, щодня адаптуючись до нових викликів та підтримуючи життя міста.

Міжнародний хореографічний фестиваль у Чорногорії. На сцену виходять діти з українськими прапорами. Зал завмирає, а потім вибухає оплесками. Для глядачів — це виступ. Для дітей — можливість розслабитися та забути про війну. За цими емоціями стоїть Анастасія Пітусь — керівниця танцювальної студії Svitanok Dance Studio. Уже майже три роки вона працює з дітьми віком від 3 до 16 років, поєднуючи сучасну хореографію з вихованням і психологічною підтримкою.
«Ми намагаємося, щоб кожна група була як дружній колектив. Ми всі як одна велика сім’я», — каже вона.
Анастасія займається танцями з п’яти років. Вона починала з бальних танців і має дві хореографічні освіти.
«Я завжди знала, що буду тренером, вчителькою з танців. Не думала так масштабно, що буде своя студія», — згадує вона.
Згодом, ідея створити власну справу з’явилася вже під час війни. Дівчина орендувала приміщення і почала працювати з дітьми. Але, вийшло, що початок роботи студії збігся з повномасштабним вторгненням.
«Було страшно. Я думала, що, мабуть, зараз не час для танців», — зізнається Анастасія.
Але вже перший набір показав інше — прийшло близько 45 дітей. Заняття відволікають дітей від цієї реальності. Навіть у найважчі періоди, під час блекаутів і обстрілів діти продовжували ходити на тренування. Цього року студія вперше вийшла на міжнародний рівень і поїхала на чемпіонат Європи в Чорногорію. Дорога зайняла майже дві доби: потяг до Мукачево, потім автобус через кілька країн і гірські серпантини. На сцені студія представила 13 номерів і здобула: 9 перших місць, 3 других місця і одне третє місце, а також Гран-прі фестивалю
«Я була щаслива. Діти, батьки так само. Діти станцювали на гідному, високому рівні. Представили нашу країну, наше місце. Ми змогли і виступити і відпочити хоч трошки», — говорить Анастасія.
Усі постановки студії в сучасному стилі хореографії та мають українську тематику: «Код нації», «Мотанка», «Рано-раненько». Сьогодні «Світанок» — це вже не просто студія, а велика спільнота з 57 людей разом із батьками. Попри перемоги, Анастасія не зводить усе до результату.
«Я намагаюся не занурювати дітей у спорт як у суцільну конкуренцію. Перед виступом я завжди кажу їм, що це їхній вихід, їхній танець, і головне це відчувати емоцію. Щоб вони виходили і просто кайфували від сцени», — говорить вона.
І навіть коли результати неочікувані, діти вчаться приймати це спокійно. Для Анастасії танці це не тільки про кубки. І саме в цьому — головна ідея її роботи: дати дітям відчуття нормального життя там, де навколо багато нестабільності.







